Щороку, в останню суботу травня працівники видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження відзначають своє професійне свято. Уперше в незалежній Україні цей день відсвяткували в 1999 році після видання Указу Президента.
Тим самим держава оцінила величезний внесок видавничо-поліграфічної галузі у розвиток українського суспільства і культури, науки і освіти.
Видавнича справа - захоплююча та творча галузь діяльності. Складання макетів, підбір кольорової гамми, верстка. Видавці — справжні чарівники, які надають словам і зображенням відчутну форму.
Це в їхніх руках електронний документ перетворюється на красиву брошуру, журнал, або книгу. Це їхніми стараннями текст стає структурованим і легким для читання. Це саме вони дозволяють мільйонам читачів насолоджуватися паперовою версією книг, їх запахом і шелестом сторінок.
З переходом української видавничо-поліграфічної галузі на ринкові засади розвитку, збільшився і попит на фахівців видавничої справи та редагування.
Помітно розширився й діапазон застосування так званих редакторських професій, що традиційно здобувалися й здобуваються в університетах, мають спеціальність «видавнича справа та редагування». Якщо раніше випускника такої спеціальності чекали на різних творчих посадах лише у видавництвах, то нині вибір працевлаштування дуже розмаїтий.
Простежується така тенденція: якщо кілька років тому у графі «потрібен на роботу» зазначалася просто посада (редактора, коректора, координатора видавничого проекту, літературного працівника), то останнім часом все частіше подається детальна інформація щодо кваліфікаційних вимог до кандидата на такі вакансії.
Працівник редакторсько-видавничого цеху має здобути поглиблену гуманітарну освіту, що передбачає набуття знань з таких нормативних дисциплін, як історія, філософія, політологія, культурологія, економіка, правознавство, соціологія, психологія, логіка, українська й зарубіжна літератури. Поширенішою стає практика, коли такі знання, шляхом одержання другої освіти, здобувають ті випускники природничих, економічних чи юридичних спеціальностей, які відчувають у собі нереалізований творчий потенціал.
Окремим рядком у цьому блоці слід виділити вимогу щодо бездоганного володіння державною та однією-двома іноземними мовами.
У процесі еволюції й повсюдного поширення друкарської та видавничої справи поступово утворювався, а згодом поглиблювався розподіл обов'язків між творцями рукописного чи друкованого продукту.
Так, поступово всередині своєрідного видавничого цеху, як прообразу сучасного видавництва, виокремлювалися посади: начальник друкарні (у сучасному розумінні - директор видавництва), заступник начальника (головний редактор), каліграф (друкарка, складач шрифтів, оператор комп'ютерного складання), справщик (коректор), канцелярський службовець (редактор-організатор), палітурник (художній редактор), книгоноша (менеджер з продажу).
Як бачимо, назви посад змінювалися. Та сутність творчих чи виробничих функцій працівника, який претендував посісти відповідну посаду, залишалася сталою: цей працівник мусив знати й уміти виконувати саме означену посадою конкретику справ.
Так, у минулому році від роботодавців Черкащини надійшло 6 вакансій для укомплектування підприємств та організацій поліграфічної діяльності. У цьому ж році заявлено до укомплектування 21 вакансія відповідних фахівців. Рівень заробітної плати серед заявлених вакансій в середньому становив 7,5 тис. грн.
Що стосується громадян, які шукали роботу за цими професіями, то таких минулого року налічувалося 34 особи. На сьогодні на обліку обласної служби зайнятості перебуває 24 безробітних громадян.
Відділ інформаційної роботи ОЦЗ