Кравець — це фахівець з виготовлення одягу, взуття та інших текстильних і шкіряних виробів. На відміну від швачки, яка займається виконанням якоїсь конкретної операції, кравець може пошити виріб з нуля.
Перші кравці з’явилися в Древній Греції в III ст. до н.е. і працювали вони у майстернях. Проте, особливий статус ця професія отримала приблизно в XV ст., коли зародилося поняття «мода». Згодом намітилася і спеціалізація кравців: одні шили плащі, інші – чоловічі костюми, треті – жіночі сукні, інші – решту необхідного одягу. Весь одяг переважно виготовлявся на замовлення. В спеціальних книгах були зібрані зразки різних модних кроїв. Ці збірки матеріалів дозволяли кравцям шити одяг точно по фігурі клієнта, допомагали у виправленні певних недоліків.
За минулі сотні років сталися значні зміни в світі моди і в мистецтві кравецької справи. Так, на зміну ручним роботам прийшли швейні машини, з’явилися нові і досконалі тканини та фурнітура; одяг став зручнішим. Але і досі кравецька справа залишається мистецтвом, тому що вона створює унікальний одяг, окремий стиль для кожної людини.
Отже, цю професію можна з впевненістю назвати однією із найдавніших та найсучасніших, бо потреба в кравецьких послугах існує постійно, оскільки вона несе красу у світ.
Кравець – творча та популярна професія у сфері надання послуг населенню. В професії кравця можна виділити ряд спеціалізацій: спеціаліст з пошиття верхнього та легкого одягу, виробів із шкіри і хутра тощо.
Кравець виготовляє за індивідуальними замовленнями швейні вироби різного призначення і для різних категорій населення; переробляє вироби; бере участь у створенні нових моделей. Під час своєї діяльності кравці використовують швейні машинки; голку; нитки; наперсток; сантиметрову стрічку; різець; тканину; крейду; ножиці; лекала; праску.
Кравець повинен знати:
Ø асортимент одягу, сучасну технологію виконання ручних, машинних, волого-теплових операцій на різних видах матеріалів;
Ø технічні умови на виготовлення швейних виробів, вимоги державних стандартів, технічні умови до виготовлення швейних виробів, назви деталей крою, вимоги до їх якості;
Ø конструкцію та складові частини деталей виробів вказаного асортименту;
Ø призначення швейних машин, прасок, інструментів, необхідних для виготовлення одягу;
Ø правила експлуатації швейного обладнання, види та призначення пристроїв малої механізації;
Ø способи ремонту одягу;
Ø етапи підготовки виробу до примірок.
Кравець повинен уміти:
Ø виготовляти швейні вироби за індивідуальними замовленнями та в бригаді з розподілом праці;
Ø виконувати всі види ручних робіт, машинних робіт, волого-теплових робіт з використанням сучасного обладнання;
Ø з’єднувати машинними строчками деталі виробу (на універсальному та спеціальному обладнанні);
Ø обробляти крайовими швами зрізи деталей;
Ø оздоблювати вироби строчками, додатковими деталями та фурнітурою;
Ø обробляти петлі ручним та машинним способами, пришивати ґудзики;
Ø готувати вироби до примірок індивідуально або в бригадах з розподілом праці;
Ø виконувати та читати ескіз моделі;
Ø усувати неполадки в роботі швейного устаткування;
Ø чистити вироби в готовому вигляді.
Сьогодні фахівець з кравецької справи не залишиться без роботи, оскільки якщо не в будній день, то принаймні до свята багато хто мріє про створення своєї особистої неповторної сукні чи оригінального костюму.