Професія «Вишивальник» є однією з найдавніших в Україні. Вишиванням традиційно займалися практично в кожній українській сім'ї. Наприклад, вишивальник, що займається ручною вишивкою, оздоблює вироби (серветки, рушники, білизну, одяг) різними видами вишивальних швів. Працює вишивальник і на підприємствах народних художніх промислів, а також на виробничих підприємствах легкої промисловості (фабриках) та побутового обслуговування (в ательє, будинках побуту тощо).
Вишивальник повинен володіти широким колом спеціальних знань. Щоб створювати гарні вироби, він має знати історію і традиції народної вишивки, типові візерунки для вишивання, варіації різних швів, послідовність їх виконання. Крім того, вишивальник має знати види та кольори ниток, бісеру, номери голок та ниток, призначення машин, які використовуються, методи та прийоми вишивання простих або середньої складності візерунків та малюнків, основи малювання і живопису; композиційну побудову візерунків простої та середньої складності для різних технік вишивки; правила розрахунку та розміщення візерунків і малюнків.
Можна констатувати той факт, що професія вишивальника багато в чому подібна до професії художника. Відповідно до тканини вишивальник добирає колір ниток, голки. Тому йому потрібен гострий зір. Вишивальник має вміти не лише копіювати схеми для вишивання, а й створювати нові, свої власні візерунки.
Вишивальник працює на машинах або вручну. Він наносить на різні матеріали лінійні мережки простим або фасонним ажуром, стібки та шви за контурами малюнка, реквізити на куски тканини, операційні вишивки.
Почавши свою освіту в професійно-технічному училищі, майбутньому вишивальнику можна продовжити навчання за професією у ВНЗ.
Відділ організації профорієнтації ОЦЗ