Військовий льотчик - це головний член екіпажу військового літака, що здійснює на ньому різні бойові завдання.
Відомо, що сьогодні військові літальні апарати, крім точного ураження мішеней, можуть ще й виконувати розвідувальні завдання, виробляти військові маневри, а також брати участь у повітряних бойових діях.
Сучасні винищувачі, бомбардувальники, розвідники, військово-вантажні літаки і вертольоти – все це види повітряного транспорту, що вимагають грамотного управління професійними пілотами.
Обов’язки військового льотчика
- перевезення військових і евакуація мирного населення із зони окупації;
- здійснення спеціальних військово-повітряних операцій: ураження наземних і повітряних цілей, бої із супротивником, розвідка, «прикриття» повітряного простору і т.д.;
- доставка десанту в місце його дислокації;
- курирування зони проведення воєнних операцій;
- тестування нових моделей військово-повітряної техніки.
Професія військового льотчика є однією з найскладніших і найнебезпечніших військових спеціальностей. Тому сьогодні професійній підготовці таких фахівців приділяється особлива увага в усіх розвинених країнах світу.
Вимоги до військового льотчика
- вища профільна освіта;
- стаж роботи зі спеціальності;
- знання всіх тонкощів управління військово-повітряним транспортом;
- розуміння основних принципів технічного устрою різних моделей літаків;
- розмовна та письмова англійська мова;
- бездоганне фізичне і психічне здоров'я;
- витримка, розвинена сила волі, стресостійкість;
- гострий розум і швидкість реакції.
Якщо ви прагнете стати військовим льотчиком, тоді слід здобути вищу військову освіту в профільному закладі вищої освіти.
Процес підготовки пілота триває п'ять років – стільки ж, скільки навчання у цивільному закладі. Перший рік навчання – загальна військова підготовка. Вона однакова для всіх майбутніх офіцерів: для льотчиків, танкістів, артилеристів, піхотинців. Теоретична підготовка – пристрій літальних апаратів різних типів, двигуни, аеродинаміка, навігація, метеорологія. Крім того – фізика, математика, іноземні мови, насамперед – англійська. З другого року навчання розпочинається льотна підготовка, на літаках та гелікоптерах початкового навчання з цивільними інструкторами. Курсанти навчаються основ управління, зльоту, посадки, польотів по колу та за маршрутом. Звичайно, триває теоретична підготовка.
На третьому курсі курсанти навчаються техніки пілотування в різних метеорологічних умовах та основ вищого пілотажу.
На четвертому курсі – також польоти з освоєнням елементів бойового застосування: польоти на малих висотах, перехоплення повітряних цілей візуально, дії по наземних цілях. Наліт на четвертому курсі має становити щонайменше 80 годин. Йде спеціалізація – майбутній льотчик-винищувач, штурмовик, бомбардувальник.
Загальний наліт має сягнути 200 годин, причому літають на всіх типах літаків. Після практики – іспити. Курсанти здають його у небі. Якщо льотчик-винищувач – треба вразити умовну повітряну мету і конкретну наземну, для пілотів штурмовика чи бомбардувальника – лише наземні цілі. Після іспитів курсанти отримують офіцерське звання лейтенанта та кваліфікацію «льотчик 3-го класу».
Військовий льотчик 3-го класу – пілот, який виконує всі види бойових завдань (за основним призначенням роду авіації) вдень, у простих метеорологічних умовах. Пілот 2-го класу підготовлений до ведення бойових дій вдень у складних метеорологічних умовах та вночі – у простих. Льотчик 1-го класу готовий до ведення бойових дій і вдень і вночі, за будь-яких умов.
Є ще найвищі категорії: льотчик-снайпер (пілот, який виконав поспіль певну кількість польотів на бойове застосування з оцінкою «відмінно»), льотчик-інструктор та льотчик-випробувач (як правило, це аси, відставники. Перші займаються навчанням молоді, а другі працюють на авіаційних підприємствах).