Нервова система поєднує діяльність всіх органів і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого. Вона сприймає зовнішні й внутрішні подразнення, аналізує цю інформацію, вибирає та координує функції організму.
Людина має центральну і вегетативну нервові системи. Центральна нервова система керує зв'язком людини із зовнішнім світом і включає: спинний мозок, стовбур мозку, більші півкулі головного мозку, пов'язані із проміжним мозком.
На мозок людини безупинно діють різноманітні по кількості і якості множинні подразники із внутрішнього і навколишнього середовища, що викликають створення безумовних і умовних рефлексів в організмі людини, і все це взаємодіє, систематизується, урівноважується і закінчується створенням динамічної рівноваги. Виникнення несподіваної та напруженої ситуації приводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем, тобто до стресу.
Вегетативна нервова система пов'язана із центральною системою і підтримує сталість внутрішнього середовища (температуру тіла, склад крові), регулює роботу органів кровообігу, дихання, травлення, ендокринних залоз, обмін речовин.
Наявність мозку, нервової системи, ендокринних залоз дає можливість організму реагувати охоче до можливих змін. Зв'язок між відчуттям і поведінкою установлюється в певних ділянках кори головного мозку, тобто виробляється рефлекс. Рефлекси можуть бути безумовні й умовні.
Безумовні рефлекси - це стереотипи поведінки, придбані людиною в постійних умовах зовнішнього середовища, сформовані в процесі всієї попередньої історії розвитку, і передаються в спадщину.
Умовні рефлекси - це поведінка, що здобувається у результаті навчання або у випадку повторюваних дій, що називаються динамічним стереотипом.
Пізнавши психіку людини, можна знайти шлях до підвищення її безпеки життєдіяльності.